Cпівзалежність:
ознаки і як з нею боротись
1. Як проявляється співзалежність? Якщо зовсім спростити, то це коли мене нема, не існує моїх потреб і мого життя. Я живу чужим життям, задовільняю потреби іншого, повністю розчинившись у ньому.
2. Співзалежність і психосоматичні захворювання? Співзалежність – це стан людини, яка емоційно залежна від зовнішнього отримання джерела самооцінки і який фокусується на причинах, щоб не відчувати власного болю. Також, це неохідність контролювати стан іншої людини (алко-, нарко-залежного або ігромана). Відпоповідно людина відмовляється від себе, в неї розвивається почуття провини, згодом депресія, та як наслідок, важкі психосоматичні хвороби, через постійну підвищену тривожність.
3. Що спричиняє співзалежність? Як правило, це дитинство. Хтось з батьків був залежним, а хтось все життя рятував. Або це були сім'ї з авторитарним ставленням батьків, де повністю подавлялася воля інших членів родини (сім'ї військових, священників, викладачів тощо), а також де є хворі психічно, або фізично особи і все крутиться довкола цих людей, нехтуючи потребами інших членів сім'ї чи дітей. Співзалежні стосунки можна прирівняти до гойдалки, коли ії сильно розгойдати, то вона з одного полюсу, летить на другий. Чим більший градус, тим інтенсивніші емоціі, від щастя до драми. Як правило, негативні емоції забарвлені інтенсивніше і тримають довше. На качельках можна гойдатися, але, нажаль, не жити.
4. Як вийти із співзалежних стосунків або змінити їх? Щоб вийти зі співзалежних стосунків потрібно збільшувати коло своїх інтересів і переключати увагу на себе, більше, ніж на партнера. Це дуже складно, але реально. Потрошки, дозволяти собі ходити на танці, спорт, зал, йогу чи ще кудась без почуття провини. Відпускати контроль і перестати контролювати свого партнера. Шукати нові емоціі на стороні (хобі, спорт, нова робота, завести хатню тваринку), а не у деструктивних стосунках. Змінювати стосунки на конструктивні, цього потрібно вчитися, на це потрібно багато часу та зусиль. Чарівних пігулок не існує. Тільки праця над собою дає результат.
5. Чи можна вважати стосунки співзалежними, якщо вони лише про емоційну залежність (немає партнера з алко-,нарко-залежністю)? Так, співзалежність, це не обов'язкова присутність деструктивного партнера. Це може проявлятися у стосунках батьки - діти, коли батьки не дають сепаруватися своїм дітям і вбачають сенс свого життя тільки у них та на почутті провини маніпулюють ними. Звичайно, вони це роблять не свідомо. Наприклад, «я вийшла з дому і нікому нічого не сказала, мене не було цілий день!!! А ніхто з них мені не подзвонив (діти) їм байдуже як я, я їм не потрібна. Вони мене не люблять». І все решта в такому дусі. Тобто, люба ситуація, яка може викликати почуття провини.
6. До кого варто звернутися за допомогою? Зазвичай, якщо немає надмірної тривожності я працюю сама з клієнтом без залучення психіатра. Але, якщо я бачу, що клієнту потрібне медикаментозне підтримання, рекомендую консультацію психіатра. Тоді, терапія проходить якісніше, не заважає надмірна тривожність. Отже, психолог, краще, психотерапевт, псіхіатр. Але є нюанс, ця людина має розуміти специфіку роботи з залежними та співзалежними, тобто мати спеціалізацію або працювати у спеціальних установах (реабілітаційний центр), звичайний фахівець не підходить. Класичний приклад «святої жінки» яка рятує свого чоголовіка алкоголіка. Чи їй важко і складно, так. Чи вона може його залишити, навряд. Бо ж тоді втрачається сенс її життя. Тим більше, що люди скажуть, як вона молодець, і «свята жінка», все життя тягне той хрест, а він такий собі пиячка, все життя їй зіпсував.
29 ЛИСТОПАДА 2021 РОКУ
Автор тексту: Наталія Чернявська